Серед стоплених свіч і вечірніх псалмів,
Між військових трофеїв і мирних багать,
Діти книжні жили, що не знали боїв,
І гнітились нікчемністю власних утрат.

Дітлахам не до серця
Їх побут і вік -
Ми змагались у герцях,
До кривди навік.

Але вчасно латали
Нам одяг батьки,
Ми ж читали-ковтали
П'янливі рядки.

Прилипали чуби на спітнілі лоби,
І смоктало всередині млосно від фраз.
Захмеляв наші голови шал боротьби,
Із пожовклих рядків проникаючи в нас.

Осягти рвались ми, -
Ті, хто воєн не знав,
Хто за клич бойовий
Крики й зойки сприймав, -

Силу слова «Наказ»,
Роль кордонів, їх міць,
Суть атаки і час
Бойових колісниць.

А в відлунні минулих бойовищ і смут
Вал поживи для наших маленьких голів!
Ми на ролі приспішників, зрадників, юд
Обирали в забавах своїх ворогів.

І, не давши злодюги
Простити слідам,
Обіцяли довіку
кохання для дам;

Заспокоївши друзів,
Батьків і сестер,
Призначали на ролі
Героїв себе.

Лиш у мрії не можна назавжди втекти:
Часу обмаль в забав - стільки болю навкруг!
Мертву хапку послабити спробуй-но ти
І візьми собі зброю з натруджених рук.

І відчуй, теплий меч
До руки беручи,
В обладунку своїм, -
Що по чім, що по чім!

Боягуз ти, герой -
Розберися однак,
І відчуй боротьби
Достеменної смак.

А коли поруч тебе впаде побратим
Ти волатимеш тяжко над першою з втрат,
І коли, мов без шкіри, залишишся ти
Бо сьогодні загинув не ти, а твій брат, -

Зрозумієш, відчуєш,
Дізнаєшся це -
Що цей вишкір шоломів -
Це смерті лице! -

Зло й брехня, - подивись,
Йдуть рука до руки,
І позаду лишень -
Домовини й круки!

Якщо шлях свій торуючи батька мечем,
Свої сльози солоні на вус намотав,
У палкому бою зрозумів, хто ти є, -
Значить, правильні книги в дитинстві читав!

Якщо м'яса з ножа
ані шмат не кусав,
Якщо десь оддалік
руки в боки стояв,

В бій із катом,
мерзотником ти не вступив -
Значить своє життя
надаремно прожив!