Щось у світі не так, хоч незмінна хода
і небесна блакить наді мною.
Той же ліс, і повітря, й холодна вода,
тільки він - не повернеться з бою.

Зрозуміти тепер, хто правий був тоді,
в наших спорах без сну і покою -
бракувати його завжди буде мені,
але він - не повернеться з бою.

Він мовчав невпопад і не в такт награвав,
все встрявав у чужу він розмову.
Він зі сходом вставав, спати всім заважав,
а тепер - не вернувся із бою.

Те, що пусто тепер, - не про те діалог,
нас було у житті тільки двоє.
І багаття в мені загасив ніби бог,
коли він не вернувся із бою.

Скоро прийде для всіх переможна весна,
помилившись, покликав його я:
«Покурити лиши...» Навкруги - тишина,
бо мій друг не вернувся із бою.

Хто поліг у боях - нас тепер бережуть,
бо на небі стоять вартовими.
Віддзеркалює небо у чистій воді,
і дерева стоять молодими.

Нам і місця цілком вистчало на двох,
ми і час весь ділили надвоє.
Все тепер одному, та здається мені,
що це я не вернувся із бою.