Люба телепередаче!
У суботу, як на вдачу,
наша публіка гаряча
розпалилася надмір:
замість щоб всім психам спільно
їсти ліки добровільно -
вся лікарня божевільна
споживала ваш ефір.

Не тамуючи розпуки,
теревенив словоблуд
про безпомічність науки
проти загадки Бермуд.

Нашим звивинам завадив, -
в них посилив тарарам,
і тепер місцеві влади
підіймають дози нам.

Громадянине редактор!
Може, краще - про реактор,
чи про цей... космічний трактор?
Бо вже надто гаряче:
тарілками нас лякають,
що вони, мовляв, літають,
та собаки розмовляють
у районі зони Ч.

Тарілок ми тих побили
вже незлічене число,
ми на них собаку з’їли,
коли кухар - не брехло.

А хто з наших не маруда -
зайві ліки - в унітаз.
Оце життя!.. І тут - Бермуди.
Ну, не можна ж так, ураз!

Не чинили ми скандалу, -
голови нам бракувало;
справжніх буйних в нас замало -
от нема і ватажків.
Та на підступи ворожі -
повсякчас ми насторожі,
збити нас з пуття не зможе
маячіння шкідників!

Це бермутять нашу воду
їхні заслані чорти,
це придумав Черчилль шкоду,
щоб в історію ввійти!..

Щоб здолати ці примари,
ми складали ноту ТАРС;
та прибігли санітари
й обернули все на фарс.

Кожний з нас стихійний скептик
враз отримав антисептик;
бився в піні епілептик,
як на шабаші відьмак:
«Розстебніть-но реміняки,
бермутанти, харцизяки!
Від бермудрощів усяких
аж бернудить натощак!»

А один тут, параноїк,
в шафі просидів півдня, -
ось як сильно непокоїть
ця трикутна чортівня!

З глузду всі сливе звихнулись,
навіть хто безглуздий був,
й головлікар наш, Маргуліс,
всі перегляди згорнув.

Ось він - у вікні позує,
штепсель підло реквізує,
й фельдшеру сигналізує,
щоб із стінки видрав дріт.
Й мусим всі ми, невропати,
дати шприцом нас ширяти,
й потім - в мороку ширяти,
як в Бермудах вертоліт.

На побаченні спитають
діти нас надвечори:
«Тати, що розповідають
кандидати в доктори?»

Ми їм скажемо знестями
тільки правду, без прикрас:
«Неймовірне поруч з нами -
очевидно, не для нас».

Ось вам курівник Микола,
в нього є приймач «Спідо́ла»,
завше ходить з ним довкола,
ловить, контра, Бі-Бі-Сі.
Він шукав у гною перли,
органи його приперли,
й він прибув до нас обмерлий,
з номерочком на нозі.

Весь від збудження аж чорний,
він прибіг і розказав:
лайнер наш «Еней-моторний»
у трикутнику пропав!

При таких-от габаритах -
розчинився, як крохмаль;
та кількох нещасних витяг
сейнер «Чарівник Москаль».

Хоч вціліли в катаклізмі,
зараз всі - у песимізмі,
їх на перевірки різні
привезли у бронесклі.
І один із них, механік,
прохопився нам на ранок,
що Бермудський цей тригранник -
незакритий пуп Землі.

«Як же ти урятувався?» -
кожен ліз та набридав.
Та механік затинався,
і лише бички стріляв.

Він то тихий, то шалений,
то виймай його з петлі, -
ну, нормальний навіжений,
що з ним вдієш, взагалі?

Скочив звісний каламутник,
алкоголік та розпутник:
«Треба випити трикутник!
Кожному - по триста грам!»
Розійшовся істерично:
«Буде випитий трибічник,
хай він навіть геть кубічний,
хай він - паралелограм!»

Викликають в наших душах
«голоси» ворожі - біль.
Марно в нас абияк глушать
СеШеА та Ізраїль!

Сповнені сліпою люттю,
нас ведуть вони до втрат,
бо годують нас бермуттю
про незбагнений квадрат.

Науковці з передачі
(що торочать про невдачі,
непомітно і терпляче
масам сплутують думки)!
Нас беріть у ті Бермуди:
де дуріють інші люди -
там, без жодної облуди,
з нами буде навпаки.

Хай цей лист безумний трішки, -
не спускайте у діру,
шліть нам відповідь у ліжка
через старшу медсестру.

З шануванням. Підпис, дата...
Озивайтеся, а то
наша схибнута палата
настрочить у «Спортлото».